для найактивніших

25 км

mountain

пік — 779 м

Маршрут 2

Святині і герої

geo

Стрілки

geo

Лопушанка-Хомина

geo

Ясениця-Замкова

geo

Велика Волосянка

geo

Тур’є

geo

Недільна

geo

Топільниця

geo

Стрілки

Доторкнутися до історії, відчути подих сакральних перлин бойківської архітектури, зануритися у вир повстанської боротьби і вдарити у висотний дзвін пам’яті

Nedilna
Зупинка 1

Нанашкова хата в Лопушанці-Хоминій

«Нанашкова хата» — класичний тип бойківської хати. Збудований в 1930 році. Особливістю автентичних будинків цього регіону є поєднання під одним дахом житлових і господарських приміщень. Одразу поруч з житловою кімнатою, коридором, який бойки називають сіньми, стодолою (боїще), розташований хлів (стайня). Є ще комора, загата, курник.

station1
stationAtt

Більше інформації про цю пам’ятку

row
Зупинка 2

Дзвіниця церкви святого Архистратига Михаїла у Ясениці-Замковій

Триярусна дзвіниця-каплиця 1730 р. — пам’ятка архітектури національного значення, включена в Державний реєстр культурного надбання (№ 1438/0). Представниця галицької архітектурної школи. Славиться гармонійністю своїх пропорцій. Завершується восьмигранним шатровим верхом.  На першому ярусі дзвіниці була комора, де зберігалося церковне начиння, старі ікони і мед з церковної пасіки. Сьогодні тут облаштований міні-музей народного побуту. На другому поверсі розташовувалася каплиця Покрову Пресвятої Богородиці. Сьогодні тут виставка вишитих ікон та хоругв та інших старовинних речей та церковного приладдя.

station1
stationAtt

Більше інформації про цю пам’ятку

row
Зупинка 3

Церква Св. Василія Великого (Святого Миколи) у Великій Волосянці

Сучасна будівля церкви Св. Василія зведена у 1903 році за ініціативи пароха о. Альбіна Добрянського на місці старої церкви, перші відомості про яку датуються ще 1577-м роком. Що цікаво, у 1668 році місцевий житель Стас Василькович з дружиною Огафією подарували до церкви книгу Йоаникія Ґалятовського “Ключ Разумінія”, видану у Львові всього за три роки до цього! Звели цю церкву брати-майстри Іван та Василь Васьківи з Долини за проектом легендарного львівського архітектора Василя Нагірного в неоукраїнському стилі.

station1
stationAtt

Більше інформації про цю пам’ятку

row
Зупинка 4

Село Тур’є

Тур’є — давнє бойківське село, найдовше у Стрілківській громаді (площа 555 га, довжина всіх вулиць — 36 км).  Ще в часи Київської Руси тут було військове городище та сторожове поселення, яке захищало прадавній торговий шлях «Руський Путь». У селі збереглися сліди ранньоісторичних валів. Археологи знайшли тут давньоруський меч та інші речі. Перша збережена письмова згадка про село датується, за одними даними, 1345 роком, за іншими — 1473.

station4
stationAtt

Більше інформації про цю пам’ятку

row
Зупинка 5

Церква Святого Миколи села Тур’є (Долішня) 1690 року

Це найстаріша церква Стрілківської громади, зведена ще у 1690 році. У селі існує легенда про будову цієї церкви: «Пан не дозволяв на цьому пляці збудувати церкву, тому люди таємно в лісі підготували все, і коли настала слушна мить (пан поїхав з села у справах), селяни за ніч все перенесли і склали церкву».  Цю мальовничу церкву неодноразово зображувала на акварелях і лінориті на Різдвяні та Великодні свята українська художниця Олена Кульчицька у 1920-х роках. Під час Другої світової війни церква була пошкоджена, однак вже у 1945 році її відремонтували.

station5
stationAtt

Більше інформації про цю пам’ятку

row
Зупинка 6

Вежа Пам’яті у Недільній

Це найвища дерев’яна вежа-дзвіниця України та Європи, висота якої складає 43 метри. Така висота невипадкова — вона символізує пам’ять про 43-х повстанців УПА, що загинули у 1943 році у бою з гітлерівцями. Тут можна вилізти на оглядовий майданчик і вдарити у Дзвін Пам’яті, споглядаючи на безмежні гірські пасма Львівської і Закарпатської областей, за які боролися і віддавали життя молоді хлопці у часі наших Других визвольних змагань. Через рік у 1944-му неподалік у цих лісах відбулася епохальна, без перебільшення, подія для нашої держави — великий з’їзд провідників ОУН, командирів УПА, делеґатів різних партій, що увінчався вибором Української Головної Визвольної Ради — підпільний уряд України, що безпосередньо керував визвольним рухом українців до середини 1950-х років. І це — дивовижна історія усвідомленої єдності українського народу. Чому? Тому що третина обраних делегатів була не з Галичини, а керівником УГВР обрали полтавчанина Кирила Осьмака. Так, бандерівським рухом керував наддніпрянець, який проживав у цих селах!

station6
stationAtt

Більше інформації про цю пам’ятку

row
stationAtt

Більше інформації про цю пам’ятку

row
Зупинка 7

Історико-меморіальний музей Кирила Осьмака, голови УГВР, в Недільній

Кирило Осьмак (псевдо «Марко Горянський») — український учений, аграрний економіст, учасник Перших та Других визвольних змагань, член Центральної ради, діяч ОУН, голова Української головної визвольної ради (УГВР) — підпільного уряду та парламенту, який керував повстанською армією. УГВР, утворена на установчих зборах 11-15 липня 1944 року на горі Діл у лісі між селами Недільна та Сприня, була надпартійною організацією. Тільки 9 із 25 делегатів, що отримали мандати, були партійцями ОУН(б). Третина делегатів — із Наддніпрянщини, 17 — із Волині й Галичини.  Кирило Осьмак з дружиною проживав у селі Недільна та Тур’є Горішнє. Музей Кирила Осьмака заснований у вересні 2014 року у приміщенні Народного дому села Недільна (колишня будівля «Просвіти»). Над розробкою і побудовою експозиції працювала група науковців та музейних фахівців. Музей має два тематичні розділи. Основу експозиції складають архівні документи, фото та інші матеріали, література, подарована Наталею Осьмак, донькою Кирила Осьмака, спогади його сучасників та рідних, зібраних Любою Коваль. Другий розділ складає колекція експонатів, пов’язаних з побутом та життям українців Прикарпаття ХІХ-ХХ ст. (ткацький верстат, стародавні ваги, кав’ярка, ходулі для дітей, вишиванки ХІХ ст., форма вояків УПА та інші цікавинки) та картини художників Івана Остафійчука, Михайла Безпальківа і Тараса Дідули.

station7
station7
Зупинка 8

Червонокнижний Тис ягідний отруйний у Недільній

Всі частини цього дерева — кора, листя і навіть деревина — є отруйними для людини. Вони у великій кількості містять таксин, речовину яка для людини і деяких тварин є отруйною.  Раніше в будинках навмисне робили деревʼяні балки на стелі з ягіднго тису. Так будинок був захищений від інфекцій. Через масову вирубку для дорогих меблів це дерево тепер є рідкісним і збереглось лише у гірських регіонах нашої країни — Карпатах та Криму.   У сиву давнину тис використовувася як надійний спосіб вбити суперника. З деревини виготовляли кубок для напоїв. Випивши з такої чаші вина, людина швидко помирала. Також у народі вірили, що крона цього дерева дуже небезпечні. Вважалось, що під тисом не можна спати, бо більше вже ніколи не прокинешся. Проте з часом було доведено, що це не так. Смертельною дозою для людини є вживання у їжу 100 г свіжої хвої. Також у жодному випадку не можна пробувати гарні червоні ягідки, які ростуть на дереві. Проте олені та зайці вільно їдять кору та хвою листя без шкоди для свого здоров’я. Цікаво, що чим старіше дерево, тим воно отруйніше. А живе тис довго — навіть до 3000 років! Що ж, завітайте на обору (подвір’я), де він росте, і розпитайте у місцевих ґаздів, як їм живеться під цим рідкісним отруйним деревом з цілющими властивостями 🙂 А щоб не пропустити — збережіть його координати: 49.316 899, 23.103 886

station8

Наша спільнота пропонує

У нас можна замовити прокат та проведення екскурсій

tents